<<
>>

Розслідування ухилення від сплати податків.

Податки - обов'язковий атрибут будь-якої держави. В умовах ринкової економіки вони слугують важливим важелем державного регулювання соціальних і економічних процесів, що відбуваються у суспільстві.
І важливим тут виступає контроль за станом справ усіх суб'єктів господарської діяльності у плані ведення ними бухгалтерської та статистичної звітності, з тим щоб їх оподаткувати. Елементами криміналістичної характеристики податкових злочинів є: 1) типові ознаки та властивості податкових злочинів; 2) узагальнені дані щодо способів ухилення від сплати податків; 3) типові ознаки щодо місця, часу й мотивів учинення податкових злочинів; 4) найбільш типові об'єкти злочинного посягання; 5) дані про суб'єкти ухилення від сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів; 6) сліди податкового злочину. Ухилення від сплати податків як корисливий злочин характеризується: - діянням у вигляді ухилення від сплати податків; · злочинними наслідками (спричиненням шкоди державним інтересам у вигляді значних, великих та особливо великих збитків: · під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, які в тисячу та більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян; · під великим - які в три та більше тисяч разів перевищують цей мінімум; · під особливо великим - в п'ять та більше тисяч разів його перевищують); - наявністю прямого причинного зв'язку між діянням і наслідками, що настали. Стаття 212 КК України передбачає кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів через внесення службовою особою підприємства, установи, організації, фізичною особою-підприємцем чи будь-якою іншою особою у бухгалтерські документи завідомо неправильних (спотворених) відомостей про прибутки чи витрати або ж у спосіб приховування інших об'єктів оподаткування (майна, доданої вартості тощо).
Завідомо неправильними відомостями визнаються змінені й такі, що стали фактично неправильними, дані щодо розмірів прибутків, витрат або пільг, що враховуються під час нарахування податків, а також відомості, що неадекватно відображають дійсний стан справ суб'єкта оподаткування. Заниження вартості об'єктів оподаткування характеризується частковою несплатою податків і неподаткових платежів. Приховування виражається в тому, що посадові особи суб'єкта підприємницької діяльності та фізичні особи не сплачують податків та інших неподаткових платежів, що їх вони відповідно до чинного законодавства повинні були внести до бюджету. Місце вчинення податкових злочинів. Безпосереднім місцем може бути приміщення, в якому до бухгалтерської документації вносились неправильні дані щодо доходів чи витрат. Наприклад, це може бути офіс організації, квартира головного (старшого) бухгалтера або директора. Одначе варто враховувати, що складання фіктивних бухгалтерських документів (декларації про прибутки) з метою приховування об'єктів оприбуткування само собою означає тільки приготування до податкового злочину або замах на нього. Закінченим складом буде фактична несплата податку за відповідний, встановлений законом, період оподаткування. Тому місце вчинення податкового злочину -комплексна категорія, яка може складатись із декількох компонентів. Із цього випливає, що фактичним місцем його вчинення вважається регіон (місто, район), який контролюється відповідною податковою інспекцією. Час учинення податкових злочинів точно встановити доволі важко. Ці злочини можна віднести до тривких деліктів, що починаються діями щодо фальсифікування бухгалтерських документів і завершуються несплатою в установлений термін відповідного податку, збору, іншого обов'язкового платежу. Залежно від виду податкового платежу час злочинних дій може охоплювати від декількох днів до декількох місяців і навіть років. Мотиви вчинення податкових злочинів майже завжди мають особислїсно корисливий характер. Це - бажання збагатитися, задовольнити свої амбіції, посісти вище і значиміше місце в соціальній ієрархії суспільства, досягнути більших результатів у бізнесі, отримавши злочинним способом реальну вигоду.
Однак практика боротьби з цими злочинами виявила випадки їх вчинення і з інших спонукань: щоби своєчасно сплатити банківський кредит, стабілізувати фінансове становище підприємства, закупити більш продуктивне обладнання, запровадити новіші технології тощо. Для рядових (низових) виконавців керівним мотивом може бути намір будь-яким способом зберегти місце роботи, просунутися но службі, боязнь помсти спільників тощо. Суб'єкти податкових злочинів. За ухилення від сплати податків до кримінальної відповідальності притягуються службові особи суб'єктів підприємницької діяльності (підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності), на які згідно із законом покладено обов'язок ведення бухгалтерського обліку та складання звітів про фінансово-господарську діяльність, подання податкових декларацій та інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків до бюджету (керівники підприємств, їхні заступники, головні бухгалтери та виконувачі їхніх обов'язків). Цих суб'єктів вирізняють доволі високий соціальний статус, усталена направленість на досягнення злочинної мети, широкі зв'язки, зокрема у кримінальних структурах, їхніми співучасниками можуть бути й інші службовці, які безпосередньо готували фіктивні податкові документи (касир, товарознавець, продавці тощо). Суб'єктом цих злочинів можуть бути й фізичні особи, що мають ознаку платника податку, у тому числі ті, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи: українські та іноземні громадяни, особи без громадянства, якщо вони мають оподатковуваний прибуток і зобов'язані відповідно до закону подавати у відповідні податкові органи декларацію про прибутки для нарахування і сплати податків. Об'єкти злочинного посягання. Об'єктом злочинного посягання цього виду є податкові відносини, які виникають у процесі економічної діяльності й покликані сприяти нормальному функціонуванню податкової системи держави. Під податком, збором, іншим обов'язковим платежем слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, який здійснюється платниками в порядку і на умовах, визначених законодавчими актами.
Згідно з чинним законодавством об'єктами оподаткування є: - доходи (прибутки); - додана вартість продукції (робіт, послуг); - майно юридичних і фізичних осіб; - інші об'єкти, визначені законодавчими актами України. Податки та інші обов'язкові платежі поділяються на загальнодержавні та місцеві. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" виділяє загальнодержавні податки, до яких, зокрема, належать податок па додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємства, податок на доходи фізичних осіб, плата за землю, збір за спеціальне використання природних ресурсів тощо. Перелік місцевих податків і зборів визначений у ст. 15 цього Закону. Це - податок із реклами, комунальний податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір та ін. Безпосередні об'єкти податкових злочинів: податок на прибуток підприємства - 43% від загальної кількості таких злочинів; податок па додану вартість (ПДВ) - 28,4%; податки, що сплачуються в дорожні фонди - 6,7%. Фізичні особи найчастіше ухиляються від сплати податку на прибуток. Способи ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Обізнаність про типові способи вчинення податкових злочинів дозволяє успішно виявляти і розслідувати делікти будь-якої складності. На сьогоднішній день відомо більше сотні способів злочинного ухилення від сплати податків. Одначе їх не систематизовано, а така систематизація дозволила б ефективніше використовувати відомості про способи вчинення злочинів у їх розслідуванні. > Одним із основних критеріїв систематизації таких способів є особливості виду податку, збору, пов'язаного з певною сферою діяльності, типовою обстановкою та умовами злочинного результату. Виходячи з цього критерію способи ухилення від податків можна систематизувати за такими основними групами. Способи, загальні для всіх видів податків: 1. Неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, розрахунків по них (усі види податків). 2. Недонарахування податків. 1. Пред'явлення у податкову адміністрацію неправдивих (фіктивних) відомостей про имчасове припинення або неведення господарської діяльності.
2. Проведення значної кількості операцій на велику суму з подальшою ліквідацією підприємства без сплати податків. 5. Вчинення розрахунків щодо господарських операцій через додатково відкриті рахунки. Способи приховування валового доходу: 1. Невнесення до оподатковуваного обігу бартерних операцій (податок на прибуток, податок на додану вартість та ін.). 2. Проплата однією організацією за іншу в рахунок взаємних вимог (за третю особу). 3. Оформлення фіктивних документів про передачу товару па зберігання або повернення прийнятого на реалізацію товару. 4. Завищення даних про ціну придбаного товару (продукції). 5. Неоприбуткування отриманої виручки від проданого товару (виконання робіт, наданих послуг). Способи ухилення від сплати податку на прибуток: 1. Завищення витрат, віднесених на собівартість товарів (робіт, послуг). 2. Невнесення до обсягу оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від проведення позареалізаційних операцій (товарний, комерційний, фінансовий кредит). 3. Невнесення до обсягу оподатковуваного прибутку коштів, отриманих від здачі майна в оренду. 4. Заниження суми балансового прибутку під виглядом відрахувань до благодійних фондів та інших організацій, що користуються пільгами під час оподаткування. 5. Внесення до звітності завищених даних про частку іноземного капіталу (інвестицій) у статутному фонді підприємств з іноземними інвестиціями. 6. Фальсифікація даних про наявність на підприємстві працівників, які мають пільги з податку на прибуток. Інші види податків: 1. Завищення на підприємстві кількості певної категорії працівників, які користуються податковими пільгами (прибутковий податок). 2. Здійснення розрахунків із працівниками підприємства в натуральній формі (комунальний податок, платежі до різних фондів, соціального страхування). 3. Невнесення до штатного розкладу фактично працюючих па підприємстві осіб. 4. Неподання даних про наявність у власності підприємства транспортних засобів (податок на транспортні засоби). 5. Продаж алкогольних напоїв і тютюнових виробів без марок акцизного збору (акцизний збір).
1. Фальсифікація митних декларацій імпортерами - платниками акцизного збору (акцизний збір). 2. Фальсифікація даних про кількість виробленої продукції підприємствами - виробниками підакцизної продукції (акцизний збір) тощо. > За рівнем організації та кримінальної кваліфікації злочинців вирізняють такі види способів ухилення від податків: 1. Способи дилетантського рівня, коли ухилення від сплати податків здійснюється приховуванням фінансово-господарських операцій, наприклад, за допомогою знищення облікових документів. 2. Способи напівпрофесійного рівня, коли ухилення досягається через відображення в бухгалтерській документації надуманої фінансово-господарської діяльності (вуалювання). Воно реалізується, якщо на підприємстві працює достатньо досвідчений головний бухгалтер, який вміє "ховати" прибутки у спосіб підміни первинних бухгалтерських документів сфальсифікованими, виконання неправильних бухгалтерських проводок, спотворень фінансової звітності, веденням "подвійної" бухгалтерії. 3. Способи професійного рівня, коли ухилення від податків реалізується одночасно приховуванням і вуалюванням. Особливо небезпечною є ситуація, коли злочин учиняється об'єднаними зусиллями декількох суб'єктів господарювання, практикується підкуп службових осіб податкових та інших правоохоронних органів (корупція), а приховувані від оподаткування засоби "перекачуються" в "тіньовий" бізнес. > Окрім цього способи можна розмежовувати залежно від суб'єкта податкового злочину: 1. несплата податків відповідальними особами юридичних осіб - платників податків; 2. несплата податків фізичними особами, зокрема тими, що провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. Зокрема, громадяни вчиняють податкові злочини такими характерними способами: · провадять підприємницьку діяльність без реєстрації в податкових органах, або ж група осіб здійснює таку діяльність за одним свідоцтвом чи ліцензією; · у декларації не дають інформації про отримані доходи від заняття підприємницькою діяльністю, плату за роботу за сумісництвом, доходи від цивільно-правових договорів, за індивідуальне обслуговування приватних замовників, інші надходження; · ховають виторгу роздрібній торгівлі через підміну чи знищення накладних та інших облікових документів; · занижують обсяги реалізації (суми угоди) на заздалегідь обговорені з покупцем суми; · використовують розрахункові рахунки підприємців для обл і кування доходів юридичних осіб; · ухиляються від сплати податків у ході реалізації нерухомого майна через заниження його вартості в договорах купівлі-нродажу або укладаючи замість них договори дарування; · вартість товарів і послуг виплачується без бухгалтерського і касового обліку, а всі розрахунки йдуть за готівку; · фіктивно (згідно з документами) завищується видаткова частина балансу і занижується дохідна (такий спосіб ухиляння від сплати податків є характерним для приватного сектору). Найбільша кількість податкових злочинів підприємцями -фізичними особами вчиняється у сфері роздрібної торгівлі, де найчастіше провадяться розрахунки готівкою, занижуються обсяги реалізованих товарів, ховається виторг способом фальсифікації чи знищення документів після продажу, завищуються витрати на придбання, транспортування і збереження товарів. У результаті реальний товарообіг і сума доходів, одержуваних такими особами, часто перевищують показники великих об'єднань. Об'єктом активності служать товари, що користаються стійким і постійним попитом: продукти харчування, тютюнові та лікеро-горілчані вироби тощо. > За характерам перекручувань, внесених в облікові документи, способи здійснення податкових злочинів можна поділити на три групи. 1. Способи приховування господарської діяльності через не-відображення в бухгалтерських документах наявних матеріальних цінностей, коштів чи операцій з ними. 2. Відображення в облікових документах вигаданої господарської діяльності. 3. Синтез двох щойно названих способів. > Залежно від типу господарських операцій способи здійснення податкових злочинів може бути класифіковано так: - приховання виторгу чи доходу; - неправомірне використання фондів підприємства; - протиправне використання розрахункового рахунка; - маніпуляції з втратами виробництва; - формальне збільшення кількості працівників; · неправомірне (нічим не обумовлене) запровадження нових структур; · провадження забороненої діяльності усередині підприємства або між підприємствами; · недотримання порядку оприбуткування, збереження і витрати коштів. Високий рівень латентності податкових злочинів диктує необхідність оптимізації способів їх виявлення. Володіти цими способами повинні як працівники податкових інспекцій, так і слідчі, які: · ознайомлюючись із одержаними матеріалами, повинні вміти критично їх оцінювати; визначити правильність чи помилковість обраної ревізорами, аудиторами, податківцями методики перевірки, іншими словами, розуміти про що йде мова у документі; · розслідуючи кримінальні справи про інші категорії злочинів, були компетентними у виявленні ознаки податкових злочинів тощо. > Найчастіше податкові злочини виявляють аналізом бухгалтерської документації. У процесі бухгалтерського аналізу застосовують: 1) зустрічне звіряння документів і операцій; 1. аналіз різних напрямів господарської діяльності та балансових рахунків у їхньому взаємозв'язку; 2. одночасну перевірку контрольних реєстрів і фінансово-господарських документів; 3. динамічний аналіз господарських процесів із зіставленням однорідних операцій; 4. перевірку відповідності списання матеріальних цінностей нормам витрат; 5. порівняння пояснень тих, хто здійснював господарські операції, та ін. Оскільки всі процеси господарської діяльності є взаємозалежними, результат перевірки суб'єктів господарювання буває відчутним, коли вона проводиться одночасно в декількох співпрацюючих структурах. Ефективною може також бути перевірка господарських операцій на визначену дату. Зіставлення динаміки однорідних даних на конкретні дати показує, як провадиться господарська діяльність, що є предметом перевірки, які фальсифікування використовуються для приховання доходів, наприклад, незаконні списання, порушення касової дисципліни. Виявляються податкові злочини і за допомогою зовнішніх і внутрішніх порівнянь, зокрема зіставленням однорідних документів, наприклад відомостей на видачу заробітної плати за різні місяці зі звіренням підписів у них та в особистих справах її одержувачів у відділі кадрів. Наведені вище методи здійснення бухгалтерського аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання - платників податків усіх рівнів притаманні, головно, органам фінансового контролю, першочергово - органам контрольно-ревізійної служби України. Що ж до форм виявлення фактів ухилення від сплати податків, здійснюваних органами податкової служби України, то це такі форми, як: 1. Камеральна податкова перевірка. 2. Виїзна податкова перевірка. 3. Формальна перевірка. 4. Арифметична перевірка. 5. Нормативна перевірка. Камеральна податкова перевірка - невиїзна перевірка - полягає в тому, що кожен суб'єкт господарювання зобов'язаний до встановленого терміну подати до відповідної податкової інспекції бухгалтерський звіт і розрахунки щодо всіх видів податків. Податковий інспектор переконується, що до податкового органу направлено всі необхідні додатки до бухгалтерського звіту і податкові розрахунки. Потім він перевіряє правильність їх заповнення, кореляцію показників, наведених у всіх формах звітності й у податкових розрахунках, з показниками бухгалтерського звіту, з'ясовує причини наявних непогодженостей, законність застосування податкових ставок і пільг. Камеральна податкова перевірка містить у собі вивчення податкових декларацій і річних особових рахунків, порівняння наведених у них даних із однорідними даними попередніх років, аналіз співвідношення оцінок і балансу. У результаті виявляються перекручування у звітних документах, спрямовані на приховання чи заниження прибутку або інших об'єктів оподатковування. Виїзна податкова перевірка - більш результативний метод виявлення ознак податкового злочину. Вона застосовується працівниками відповідних податкових підрозділів, тобто і податківців, і працівників податкової міліції. У ході виїзних податкових перевірок на основі первинних бухгалтерських документів і облікових реєстрів здійснюється поглиблений аналіз діяльності суб'єкта господарювання, виявляються порушення, що призвели до заниження податкових платежів. Обов'язково з'ясовуються: · правильність відображення в бухгалтерському обліку і документах звітності прибутку та збитків від реалізації продукції (робіт, послуг), іншої реалізації, а також позареалізаційних операцій; · достовірність відображення облікових даних щодо фактичної собівартості продукції (робіт, послуг); · правильність розрахунків сплачених або таких, що підлягають сплаті, податків, зокрема правомірність застосування різних пільг. У першу чергу контролюється правильність нарахування оподатковуваного прибутку і сплати з нього податку. Перевірка первинних документів і записів в облікових реєстрах, коли перевіряється частина документів у кожному місяці облікованого періоду, буває суцільною або вибірковою. Якщо виявляються грубі порушення податкового законодавства, подальшу перевірку ведуть суцільним методом з обов'язковим вилученням документів, які містять перекручені дані, що свідчать про приховування об'єктів оподаткування. Під час аналізу кожного окремого документа наявні в ньому помилки, суперечності тощо виявляють у спосіб формальної, арифметичної чи нормативної перевірки. За умов формальної перевірки аналізують дотримання установленої законодавством уніфікованої форми первинних облікових документів. Ця перевірка може сприяти встановленню таких ознак податкового злочину: • використання в документообігу бланків неналежної форми; • відсутність у них потрібних реквізитів і наявність зайвих. Різновидом останніх будуть різні сторонні записи і позначки на документах, що робить податковий злочинець. Особливу увагу необхідно звертати на наявні виправлення, сліди підчищень, дописок, а також на чорнові записи. На подальшому етапі формальної перевірки, зіставляючи документи між собою, визначають, чи немає в них сумнівних реквізитів. Зіставляються тотожні елементи різних реквізитів, наприклад, назва організації у штампі й на печатці або реквізити даного документа з аналогічними реквізитами інших. Крім того, реквізити зіставляють із нормативними приписами щодо господарської діяльності організацій і підприємців, що діють без утворення юридичної особи. Невідповідності між реквізитами дають привід до оцінювання документа як сумнівного. Арифметична перевірка полягає у визначенні правильності підрахунків, зроблених під час складання конкретного облікового документа. За її допомогою також виявляються невідповідності, як наслідок виправлень, дописувань, витравлювань і т. д. в первинних документах, облікових реєстрах і документах фінансової звітності. Аналіз бухгалтерської документації може відбуватись і у формі нормативної перевірки - поглибленого аналізу змісту відображеної в документі господарської операції щодо її відповідності діючим нормам, правилам, інструкціям. Вона дає змогу виявляти недійсні документи, як наслідок матеріальних і нематеріальних (ідеальних) підроблень, а саме, коли за реквізитами документ відповідає вимогам, однак за змістом є недійсним, фальсифікованим. Очевидними (тобто достатніми для прийняття рішення про порушення кримінальної справи) слідами (ознаками) вчинення податкового злочину є: · повна невідповідність реально виконаної господарської операції її документальному відображенню; · невідповідність записів у бухгалтерських документах: первинних облікових, облікових звітних; · наявність ознак матеріальних підробок у документах, пов'язаних із розрахунками величини доходу (прибутку) і сум податку (дописування, виправлення, підтирання, заміна сторінок тощо); · знищення бухгалтерських документів (первинних, облікових, звітних); · інсценування нещасного випадку (пожежа, затоплення) чи банкрутства. Сліди податкового злочину - наслідки: або всієї кримінальної діяльності винної особи (покращення рівня її матеріального становища), або окремих дій (відсутність документів, товарно-матеріальних цінностей, які фігурують в інвентаризаційній відомості тощо). Це можуть бути матеріально фіксовані відображення, а також уявні образи, що збереглись у свідомості учасників цих подій. Неочевидні ознаки (сліди) вчинення податкових злочинів -це різноманітні порушення, які початково можуть розцінюватись як відсутність у працівників належного професіоналізму, недбалість, однак можуть бути й ознаками злочину, зокрема: · недотримання встановлених правил ведення обліку і звітності; - порушення правил здійснення касових операцій; - необгрунтовані списання товарно-матеріальних цінностей; - порушення технологічної дисципліни; · відсутність у компетентних органів належних реєстраційних документів; · недекларування доходів за наявності обов'язку вносити податкові платежі; · відсутність офіційного бухгалтерського обліку доходів чи конкретної підприємницької діяльності; · неправильне ведення бухгалтерських книг, подвійна бухгалтерія, перекручення бухгалтерського обліку внесенням змін у документи; - знищення бухгалтерських документів; · надання підроблених документів в обґрунтування перекручених даних, внесених у податкову декларацію, розрахунки щодо податків та ін.; · оформлення в різних банках декількох рахунків, не зареєстрованих у податковій інспекції; · розміщення прибутку від торгової чи іншої діяльності в закордонних банках на особисті рахунки і рахунки офшорних компаній; · використання готівки, а не банківських рахунків, під час здійснення великих купівельних угод або в інших розрахунках; · недекларування джерел доходу, надходжень грошей невідомо відкіля; · наявність інформації про те, що коштовні придбання підозрюваного оформлені у власність третіх осіб; · перекручення (завищення) даних про утримання, кредити і пільги; · значні особисті витрати, декларовані як витрати на підприємницьку діяльність. Носіями первинної інформації про податковий злочин можуть виступати: · продавці, які не причетні до податкового злочину, але усвідомлюють факт його вчинення іншими; · очевидці якихось кримінальних або фінансових операцій, які не усвідомлюють їхньої сутності (секретарі, водії, працівники охорони тощо); · особи, що певним способом задіяні у вчиненні злочину: контрагенти, постачальники, споживачі. Часто така інформація надходить від ревізорів, аудиторів, членів інвентаризаційних комісій, представників громадськості тощо. Аналіз практики порушення кримінальних справ показує, що найчастіше ознаки податкових злочинів виявляють: а) податкові інспектори, б) податкова міліція і податкові служби в результаті спільних перевірок, в) органи МВС і прокуратури, які здійснюють розслідування кримінальних справ своєї підслідності. Загальні положення про приводи й підстави для порушення кримінальної справи викладено у статтях 4 і 94 КПК України. Але порушення кримінальної справи щодо ухилення від сплати податків має свої особливості. Насамперед тому, що з'ясування злочинних дій, спрямованих на ухилення від податків, пов'язаних із господарською діяльністю, та їх відображенням у бухгалтерському обліку потребує досконалого оволодіння досить складним законодавством, що регулює сплату податків. Посадові особи суб'єктів господарської діяльності вдаються до винахідливих способів укриття у звітності господарських операцій, одержання прибутків від господарських операцій, відображаючи такі показники господарської діяльності, що вказують на відсутність прибутків і навіть на нерентабельність підприємництва. Кримінальні справи цієї категорії відносять до підслідності слідчих органів податкової міліції. Однак методику розслідування цих злочинів повинні знати також слідчі органів МВС і прокуратури. Це необхідно їм у тих випадках, коли під час розслідування злочинів своєї підслідності вони виявляють ознаки податкових деліктів. Для початку розслідування є характерними такі слідчі ситуації. Перша ситуація. Вихідні дані про податковий злочин отримано оперативно-розшуковим способом у результаті гласних і негласних заходів. Джерелами таких даних можуть бути: 1. повідомлення негласних працівників оперативних підрозділів органів податкової міліції та оперативних підрозділів інших правоохоронних органів; 2. оперативне спостереження за виробничо-господарськими процесами, перевезенням і збутом сировини, напівфабрикатів, готової продукції; 3. негласний огляд приміщень, транспортних засобів та бухгалтерської документації; 4. консультації з фахівцями за результатами оперативно-розшукових заходів; 5) одержання зразків для порівняльного дослідження; 6) попередній аналіз документів, продукції, сировини; 7) використання інформації з криміналістичних і спеціалізованих банків даних. Друга ситуація. Вихідну інформацію про податковий злочин (ст. 212 КК України) отримано з відкритих, офіційних джерел. Це: · інформація, безпосередньо зібрана органами державної податкової інспекції; - матеріали аудиторської перевірки; - акти ревізії, зокрема КРУ, Міністерства фінансів. Матеріали, що передаються до слідчих органів державною податковою інспекцією, повинні містити такі документи: 1) письмове повідомлення керівника державної податкової інспекції про факти виявлених порушень; 2) оригінал акта перевірки; 1. оригінали вилучених документів, що підтверджують факти виявлених зловживань, зокрема банківських установ; 2. пояснення службових осіб підприємств, установ, організацій і громадян, які перевірялися, та інших осіб щодо обставин порушення (якщо такі пояснення подані) та висновки посадових осіб державних податкових інспекцій щодо них; 3. відомості про майно, що перебуває на балансі цієї організації, наявність коштів на їхніх рахунках та їх кількість. Головну увагу у вирішенні питання про порушення кримінальної справи за матеріалами, що надходять із податкової інспекції, варто звернути на акт перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарської діяльності. Цей документ мусить містити такі відомості: - коли, ким, за який період проводилася перевірка; · обставини та характер виявлених порушень законодавства про податки, інші платежі до бюджету; · недоліки у веденні бухгалтерської звітності, в чому конкретно вони проявились і як вплинули на приховування прибутків (дати характеристику бухгалтерським проводкам та їхній значимості у приховуванні прибутків); · які вимоги чинного законодавства порушено (номер, дата документа, ким затверджений) і хто відповідальний за це порушення; · у розрізі звітних періодів чітко визначити надходження матеріальних цінностей і грошових коштів, що підлягають оподаткуванню, додати до цього накопичувану відомість; · які види податків не сплачено, на підставі якого чинного законодавства визначено їхній розмір і в які терміни вони мали бути сплачені; · як у бухгалтерських документах приховувалася несплата податків; - розмір матеріальних збитків, завданих державі; · чи проводилася перевірка порядку ведення бухгалтерської звітності за цей же період в організаціях, підприємствах, що перевірялись іншими особами, ким конкретно та її результати. Акт перевірки підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарювання. Останні мають право представити свої письмові пояснення та додати до цього документи, що обумовлюють їх незгоду з висновками перевіряючих. Ці пояснення перевіряються керівником податкової інспекції з ухваленням відповідних рішень, про що письмово повідомляють керівництво установ, де проводилася перевірка. > У разі неналежного оформлення матеріалів, які послужили підставою для порушення кримінальної справи, або коли буде встановлено, що ревізійні матеріали, взяті за підставу для порушення кримінальної справи, є неправильними чи помилковими, слідчий може вдатися до призначення документальної ревізії господарської діяльності. Ревізія - інститут адміністративного права і її використання є законним способом з'ясування наявності злочинних дій. Про призначення ревізії слідчий виносить постанову, в якій вказує суб'єкта господарської діяльності, які галузі господарської діяльності належить перевірити і за який відтинок часу. Одночасно слідчий вказує, що повинна з'ясувати ревізія. Ці питання відповідають обставинам, які перевіряються податковою інспекцією, про зміст яких уже згадувалося. Ще одна особливість перевірки податковою інспекцією, коли виявлено порушення законодавства, за які передбачено кримінальна відповідальність, зводиться до того, що службова особа державної податкової інспекції повинна вилучати документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та інших обов'язкових платежів, як на підприємствах, в організаціях та установах, які перевіряються, так і в банківських установах, де відкрито їхні рахунки. Подібні вимоги пред'являються до інших державних структур, які передають у слідчі органи матеріали про виявлені факти ухилення від сплати податків, за винятком необхідності вилучення документів у суб'єкта господарювання. Слідчий, прокурор, працівник органу дізнання, які повноважні вирішити питання про порушення кримінальної справи за матеріалами, що надійшли, перевіряє, чи виконано вимоги названої вказівки. Якщо вимоги не виконано, матеріали мають бути повернуті начальникові податкового підрозділу для відповідного доопрацювання. Із надходженням повідомлення про ухилення від сплати податків з інших джерел працівник правоохоронних органів вживає заходів для проведення ревізії відповідною державною структурою чи суб'єктом господарювання. За дотримання вимог до змісту матеріалів, що передаються до слідчих органів у зв'язку з виявленням ухилень від сплати податків, перевірка повідомлення про такі факти особливої складності не становить і переважно зводиться до: · перевірки дотримання вказівок про зміст матеріалів, що передаються до слідчих органів; · вивчення акта перевірки фінансово-господарської діяльності цього суб'єкта господарювання, під час чого з'ясовується, чи брали участь у перевірці його керівники; чи є посилання на нормативні акти, на яких обґрунтовано висновок про ухилення від сплати податків і висновок про розмір шкоди, завданої державі від несплати податків; у яких документах віддзеркалено укриття прибутків і способи приховування таких дій; чи є висновок відносно пояснень керівників суб'єктів господарювання, якщо вони не згідні з висновками перевіряючих; · додатково вивчаються нормативні акти, всупереч яких не сплачувались податки; - за необхідності під час перевірки можливо одержати додаткові пояснення від керівників суб'єкта господарювання та інших службових осіб щодо виявлених зловживань та ухилень від сплати податків, про що вказується в матеріалах, які надійшли до правоохоронних органів. За матеріалами перевірки вирішується питання про наявність ознак злочину чи відсутність таких. Так, якщо з'ясується, що не було порушень вимог нормативних актів про сплату податків, наприклад, за наявності пільг на сплату податків, які не враховано перевіряючими, то належить відмовити в порушенні кримінальної справи за відсутністю події злочину за п. 1 ст. 6 КПК України. У разі виявлення ознак злочину по матеріалах порушується кримінальна справа і негайно розпочинається розслідування. Вже під час дослідної перевірки повідомлень про протиправні дії, пов'язані з ухиленням від сплати податків, слідчий, прокурор повинен обміркувати, які підготовчі та організаційні заходи він повинен провести першочергово з порушенням кримінальної справи. Визначитися в загальному плані майбутнього розслідування. До підготовчих заходів ми відносимо: 1. додаткове вивчення законодавчого матеріалу, пов'язаного з порядком сплати податків, їх розміру, строків; 2. характер облікових документів, в яких відображається їхня господарська діяльність і, зокрема тих, які відображають прибутки й характер господарської діяльності; зміст установчих документів підприємства; 3. встановлення місця реєстрації суб'єкта господарської діяльності у тому числі в податковій інспекції, статуправлінні; 4. з'ясування факту відкриття відповідних рахунків в установах банку; 5. вивчення даних щодо керівників суб'єкта господарської діяльності; 6. чи не виступають ці особи засновниками інших господарських структур. Слідчий, прокурор вирішує, чи необхідно залучити для допомоги в розслідуванні оперативних працівників інших підрозділів органів внутрішніх справ і може дати запит, чи не володіють вони інформацією про протизаконну діяльність керівників відповідних господарських структур, зокрема щодо господарських операцій, що пов'язані з закордоном. На базі вихідної інформації за обох названих слідчих ситуацій висуваються такі загальні версії: · податковий злочин вчинено за обставин, відомих із наявних матеріалів; · податкового злочину не вчинялося, має місце помилка, або наявні ознаки вчинення інших кримінально караних діянь. Типові окремі слідчі версії, що можуть конструюватись на початку розслідування: - про співучасників податкового злочину і характер їх взаємовідносин; - про способи приховання оподатковуваної бази; - про джерела незаконного одержання сировини і напівфабрикатів; - про способи реалізації виготовленої продукції; - про способи одержання податкових пільг; - про кримінальні зв'язки підозрюваних, місця збереження коштів, нажитих злочинним способом, і т. ін. У справах цієї категорії треба встановити такі обставини. 1. Місце здійснення злочину: • назва; · юридична і фактична адреси організації (зі з'ясуванням, до якої категорії платників податків вона належить, хто її засновники; коли й де її було зареєстровано як суб'єкт господарювання і поставлено на податковий облік). 1. Які об'єкти оподатковування приховані (має місце приховання одного чи декількох об'єктів; якими нормативними актами передбачена сплата організацією податків з цих об'єктів оподаткування). 2. Спосіб (способи) ухилення від сплати податків чи притаманні організації певні особливості обліку господарських операцій відповідно до використовуваного порядку облікування (вчинено заниження прибутку чи завищення даних про витрати або приховано інші об'єкти; в яких бухгалтерських документах ці спотворені дані відображено). 4. Час учинення дій щодо ухиляння від сплати податків: які терміни надання податковим органам бухгалтерських документів і сплати податків, якими нормативними актами повинна була керуватися організація; · коли конкретно вона направила розрахунки щодо податків та бухгалтерські звіти; · коли було складено бухгалтерські документи, що містять завідомо неправильні дані про доходи чи витрати, або інші об'єкти оподатковування; • якщо ухиляння від сплати податків зроблено способом нескладання первинних документів, то коли провадилися господарські операції, що документально не були зафіксовані, які документи потрібно було скласти і в яких конкретно податкових періодах було зроблено приховання об'єктів оподаткування та ухиляння від сплати податків. 5. Розмір приховання об'єктів оподатковування до кожного терміну платежу: · яку ставку податку слід було застосувати щодо кожного прихованого об'єкта; · чи правильно податковий інспектор застосував ставку податку до господарської операції та чи обґрунтовано це посиланням на відповідні нормативні документи; · в якій сумі не було сплачено податок за кожним терміном платежу з прихованих об'єктів; · яке співвідношення суми податку, не сплаченого організацією, та мінімального розміру заробітної плати. 6. Суб'єкти злочину: · хто виконав перерахунок не всього податку до бюджету або не перерахував його зовсім; · ким підписано і ким складено розрахунки податків і документи бухгалтерської звітності, в яких приховано об'єкти оподатковування; · ким у балансові рахунки і документи аналітичного обліку до них було внесено перекручені дані про доходи чи витрати або зроблене приховання інших об'єктів оподаткування; · хто склав і хто підписав первинні документи, що містять ці перекручені дані. 7. Умисел на ухиляння від сплати податків: · чи була змова про це між керівниками організації та авторами документів, у яких перекручено дані про прибутки; • у чому полягає інтерес виконавців тощо. У ході подальшого розслідування необхідно установити обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання суб'єктів злочину, а* також сприяли ухилянню від сплати податків, розкрити інші злочини, що супроводжувалися перекручуванням у бухгалтерських документах даних про прибутки чи витрати або приховання інших об'єктів оподатковування. Методика розслідування податкових злочинів обов'язково містить у собі такі слідчі дії, як: 1) обшук і виїмка; 2) огляд і аналіз документів; 3) накладення арешту на майно і поштово-телеграфну кореспонденцію; 4) допити, очні ставки; 5) призначення і виконання судових експертиз. Вирішуючи питання про пошук і вилучення документів, слідчий повинен отримати консультацію у працівників податкової інспекції, які проводили перевірку, ревізію, а часом у іншого спеціаліста - бухгалтера. > У ході обшуку чи виїмки першочергово вилучають такі документи: реєстраційні документи (заява, установчий договір, статут, протокол загальних зборів, реєстраційне свідоцтво), з яких можна отримати інформацію про засновників підприємства, розмір його статутного капіталу, дату і місце реєстрації, юридичну адресу та ін.; накази і розпорядження, що містять відомості про призначення на посаду директора і головного бухгалтера організації, про приймання і звільнення її працівників, їхні чисельність, відрядження, хвороби тощо; договори, що регулюють виробничо-господарські операції та відображають їхні предмет, терміни, суми, відповідальність за порушення зобов'язань; форми звітності й розрахунки податків, наданих податковим органам (бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунки щодо податків на прибуток і ПДВ, довідки про відсутність фінансово-господарської діяльності), що акумулюють дані про використані способи злочинного спотворення звітності; документи синтезованого обліку (головна книга, журнали-ордери, оборотні відомості, звірення розрахунків та ін.), що містять інформацію про облікові операції з коштами; документи обліку операцій з розрахункового рахунку (заява про відкриття рахунка; картка зі зразками підписів осіб, що мають право візувати грошові документи, і відбитками печатки; платіжні вимоги та інкасові доручення; повідомлення про суму належного до сплати податку; виписки з банку про розрахунки; реєстри рахунків та банківські авізо), що відображають операції, проведені по розрахунковому рахунку, джерела коштів і понесені витрати; первинну документацію касових операцій (прибуткові й видаткові касові ордери, журнал їх реєстрації, платіжні відомості, касова книга), що містить відомості про рух наявних коштів, їхні джерела, способи і напрями використання; документи обліку розрахунків з підзвітними особами, що містять інформацію про правильність витрати готівки, виданої у підзвіт; документи з обліку заробітної плати (особові рахунки робітників і службовців, розрахунково-платіжні відомості), що містять дані про нараховану заробітну плату та осіб, що їх отримали, чисельність працівників підприємства; документи з обліку основних коштів (інвентарні картки і відомості обліку цих коштів, акти їх списання), що містять інформацію про наявність і рух основних коштів; іхокумеити з обліку матеріалів, малоцінних предметів і таких, що швидко використовуються, які містять дані про їхній рух; документи з обліку витрат на виробництво (відомості обліку і калькуляції собівартості), що акумулюють інформацію про перелік витрат підприємства, віднесених на собівартість продукції (робіт, послуг); документи з обліку готової продукції (книга і картки складського обліку, рахунку-фактури), що відображають інформацію про наявність і рух готової продукції; носіїв оперативного господарського обліку (книги, зошити, журнали, дискети, записники та ін.), що містять дані про фактичні операції з коштами (особливо корисні за відсутності належного бухгалтерського обліку). Для проведення аналізу вилучуваних документів як під час обшуку чи виїмки, так і під час безпосереднього слідчого огляду документів, як самостійної слідчої дії, може бути залучений снеціаліст-бухгалтер. Останній допоможе слідчому звернути увагу на ті документи, які мають безпосередній стосунок до приховування об'єктів оподаткування, допомогти слідчому у правильному розумінні спеціальних термінів, зафіксованих в оглядуваних документах тощо. Виконуючи виїмку, необхідно процесуально бездоганно оформляти вилучувані документи: чітко фіксувати їх найменування, місце виявлення, відображений у бухгалтерських реєстрах зміст тощо. Не менш важливе значення має і охайність вилучення документів та їх подальше зберігання. До протоколу огляду можуть приєднуватися ксерокопії документів, бухгалтерських реєстрів, сторінки Головної книги. Має певні особливості вилучення інформації, зафіксованої за допомогою оргтехніки, зокрема комп'ютерів. У їхній пам'яті може перебувати значний обсяг інформації, який характеризує господарську діяльність підприємства, організації, окремих господарських операцій, розрахунки затрат, собівартості, прибутків, їх подальше спрямування. Вилучити цю інформацію з комп'ютера слідчий може під час його огляду, залучивши для цього відповідного фахівця. У протоколі слідчої дії відображається, крім іншого, інформація про те, хто брав участь в огляді (спеціаліст), стан комп'ютера, зміст вилученої інформації, особливо тієї, що має значення для характеристики господарської діяльності, зокрема про розрахунки, що впливають на встановлення прибутків, розрахунки податків, коло осіб, причетних до складення документів звітності, і т. д. Окремо необхідно звернути увагу, чи не зазнавала змін інформація, яка була закладена в комп'ютер. З урахуванням конкретної слідчої ситуації часто виникає потреба у проведенні огляду житлових і службових приміщень, ділянок місцевості, транспортних засобів, тари й засобів упакування з метою виявлення необлікованої сировини, продукції, товарів, устаткування й автомобілів, не відображених у балансі підприємства, а також одержання даних про терміни та обсяг виробі і ичо-господарської діяльності конкретного суб'єкта господарювання. Тоді ж варто з'ясувати площі складських, торгових та інших приміщень, вантажних площадок, під'їзних колій тощо. Це дасть можливість визначити обсяги устаткування, що там зберігалося, і майна, приховуваного від оподатковування. Обшук зазвичай проводиться для виявлення не тільки документів та інших доказів ухиляння від сплати податків, а й майна, що підлягає арешту для забезпечення позовних вимог і відшкодування заподіяної матеріальної шкоди. Обшук має на меті відшукання чорнових записів, підроблених документів, складених для прикриття господарської операції, проведеної бездокумєнтально, комп'ютерних дискет та інших магнітних носіїв інформації, неоформлених товарів і т. д. Поряд з особистим обшуком запідозрених суб'єктів, обшуком в офісі та за місцем проживання доцільно обшукувати автомобілі, гаражі, дачі, приміщення дочірніх фірм. Обшук необхідно проводити одночасно за місцем роботи і проживання всіх підозрюваних. Найдені гроші, іноземна валюта, ювелірні вироби, антикваріат, інші цінності, нажиті злочинним способом, допомагають установити істинні доходи членів групи податкових злочинців. У випадках недеісларування отриманих доходів платником податків - фізичною особою, а також коли останній не може надати доказів направлення ним податкової декларації, слідчому необхідно: 1. Одержати копію ліцензії, документа, що засвідчує особу (11 аспорт) п і дозр юваного. 2. Встановити, чи направляв він декларацію про доходи чи інші документи податкової звітності, і коли це було востаннє. 3. З'ясувати, чому не подавалася декларація за кожен звітний період, уточнивши обсяги отриманих доходів і масштаби індивідуальної підприємницької діяльності. 4. Вилучити оригінали ділової документації приватного підприємця, щоб можна було підрахувати оподатковувану базу щодо кожного звітного періоду і категорії податкових виплат. 5. Установити, в якому розмірі повинні були сплачуватися податки з незаповнених декларацій. 6. З'ясувати сімейний стан платника податків і кількість осіб, що перебувають на його утриманні. 7. Одержати відомості про освіту, професійну діяльність і стан здоров'я громадянина, підозрюваного в ухилянні від сплати податків. 8. Уточнити, чи не має він права на пільги щодо його оподатковування. 9. Довідатися, де розміщалися банківські чи ощадні рахунки, звернувши особливу увагу на рахунки, відкриті в іноземних банках. > До інших першочергових слідчих дій у справах про ухилення від сплати податків належать допити свідків. Як свідки можуть бути допитані службові особи, які: - проводили господарські операції щодо виготовлення продукції; - виконували будівельні роботи; - надавали різноманітні послуги; - здійснювали збуто-постачальні операції; - вели бухгалтерський облік господарської діяльності. Вирішуючи питання, хто може бути допитаний у справі як свідок, необхідно звернутися до документів первинного обліку та бухгалтерського оформлення. Вирішуючи питання про порядок допиту свідків службових осіб, слідчий виходить із тактичних міркувань. • Вочевидь, немає необхідності розпочинати допити з керівників суб'єкта господарської діяльності, які надали фіктивні (спотворені) відомості про характер і результати господарської діяльності в цілому чи окремого виду такої діяльності та приховали об'єкти оподаткування. Позиція таких осіб слідству вже відома, зокрема з їхніх пояснень податковій інспекції, чи з пояснень на стадії дослідної перевірки. • Тому бажано розпочати допит із двох категорій осіб: · працівників, які проводили господарські операції щодо виготовлення продукції, виконання будівельних робіт і надання послуг, здійснювали купівлю-продаж товарів, брали участь у наданні транспортних послуг; · працівників, які вели облік та аналізували економічну діяльність суб'єкта господарювання. Під час допиту свідків - працівників першої групи бажано з'ясувати: - характер кожної господарської операції; - на якій підставі вана проводилася; - хто брав участь в її проведенні; - за які кошти вона проводилась; · вартість сировини і витрат щодо її переробки, розміри використання енергоресурсів, транспортні витрати, передбачені і непередбачені втрати виробництва; - який економічний ефект кожної господарської операції; · чи обчислювались економічні наслідки для суб'єкта господарювання; · як обчислювало керівництво суб'єкта господарювання наслідки діяльності; · в яких документах відображений рух матеріальних цінностей, розрахунки; - хто складав такі документи. У разі необхідності свідкові пред'являються необхідні документи і з'ясовується правильність запису в них. Якщо на цій стадії виявиться, що показання цих свідків не відповідають поясненням службових осіб, що їх вони давали перевіряючим, що виявили ухилення від сплати податків, свідкам ставляться відповідні додаткові запитання. Свідками другої групи виступають працівники бухгалтерії, які ведуть облік, готують звіти, аналізують економіку підприємства. У цих свідків з'ясовується: · від кого надійшли документи на кожну господарську операцію; - про які операції до них не надійшли документи; -чи виявляли вони розходження в даних господарської Діяльності, що надходили з банку, з даними обліку, які відображалися згідно з собівартістю продукції, та з якого розрахунку визначалася реалізаційна вартість; чи відображався в документації про реалізацію розмір податку, куди відносилися ці кошти, як відображалися наслідки господарської діяльності в балансі бухгалтерського обліку; · хто готував декларації в податкову інспекцію, звідки бралися відомості і чи відповідають вони даним первинного обліку; · який вплив па підготовку даних, пов'язаних зі сплатою податків та розрахунків, пов'язаних з платежами до бюджету, здійснювали головний (старший) бухгалтер і керівники підприємства (організації); · чим вони пояснювали свої дії, чим пояснюється неподання декларації про прибутки та інших розрахунків податковій інспекції та перерахування (або несвоєчасне перерахування) податків до бюджету; · чи не чинився на них тиск із метою викривлення наслідків господарської діяльності; - який розмір приховання оподатковуваних об'єктів; · чи правильним було застосування податковим інспектором ставки податку; · яка сума податкового платежу, що підлягає стягненню з прихованих об'єктів; · чи є в допитуваних аргументи щодо заперечення висновків податкового інспектора; · чи оскаржувалися ці висновки в господарському суді, і якщо так, то якими були результати розгляду справи; · умисел на приховання об'єктів оподатковування та ухиляння від сплати податків, мотиви такої діяльності. Наведений перелік питань, які з'ясовуються допитом свідків цих двох груп, не є вичерпним; він може змінюватися залежно від інформації, наявної в матеріалах справи, які потребують з'ясування. > Подальша робота з розслідування справи зводиться до встановлення вини посадових осіб у неподанні податкових декларацій, заниження (приховування) об'єктів оподаткування і на цій підставі завдання шкоди державі у великих чи особливо великих розмірах. Так: 1. отримавши дані про приховування прибутків від господарських операцій, проведення господарських операцій в обхід обліку господарської діяльності, про фальшування розрахунків, пов'язаних з оподаткуванням, 2. маючи висновки ревізорів, документи первинного обліку, які свідчать про приховування об'єктів оподаткування особами, па яких покладено обов'язки пред'являти декларації про наслідки господарювання і розрахунки щодо об'єктів оподаткування та забезпечувати сплату податків до бюджету,- слідчий конкретизує вину посадових осіб. Такими суб'єктами відповідальності у справах щодо несплати податків юридичними особами, як уже зазначалось, є: 1) головний (старший) бухгалтер, 2) керівник структури підприємницької діяльності, 3) особи, які підписують податкові декларації та розрахунки, пов'язані з подальшою сплатою податків, визначенням їх розміру. Допитом цих осіб, окрім іншого, з'ясовується: - характер діяльності суб'єкта господарювання; - розподіл обов'язків між окремими службовими особами; · характер господарських операцій, проведення яких обумовлює отримання прибутків і сплату податків до державного бюджету; · собівартість продукції та вартість її під час реалізації, прибутку від торгових операцій; - факт відображення в бухгалтерському обліку прибутків; - правильність фіксування затрат в обліку; - своєчасність та обґрунтованість розрахунків щодо прибутків і відрахувань податків. Після цього з'ясовуються: 1) обставини ухилення від подання податкових декларацій та розрахунків, 2) місце переховування об'єктів оподаткування. Для спонукання допитуваних давати правдиві показання їм можуть: · пред'являтися документи бухгалтерського обліку та інші розрахунки, які свідчать про приховування об'єктів оподаткування, прибутків; · відповідні витяги з законодавчих актів, що порушені допитуваними; - показання інших, раніше допитаних у справі осіб тощо. У Після допиту наведених вище осіб, зокрема тих, які надіслали до податкової інспекції неправдиві розрахунки за наслідками господарської діяльності або ухилилися від подання декларації,! про прибутки взагалі, з урахуванням їхніх показань, або ж коли вони надали на своє виправдання додаткові документи чи інформацію, може виникнути необхідність // допиті працівників податкової інспекції, ревізорів, аудиторів. Угоді допитів необхідно одержати відповіді па такі питання; 1. чи були предметом перевірки ці пояснення і яку дано їм оцінку; 2. чи належать ці пояснення до виявлених ухилень від сплати податків, приховування об'єктів оподаткування за суттю і відносно часу, до якого належать ухилення від сплати. Під час розслідування у кримінальних справах про податкові злочини у показаннях допитуваних осіб часто виявляються суттєві суперечності. У таких випадках виникає необхідність у проведенні очних ставок. Необхідно пам'ятати, що застосовувати очну ставку як засіб усунення суперечностей чи прогалин у доказовій базі необхідно лише у виняткових випадках, використавши для цього всі інші можливості, оскільки очна ставка пов'язана з певним тактичним ризиком: -- відмови добросовісних осіб від раніше даних правдивих показань; · зміна ними раніше даних показань на користь осіб, які не співпрацюють зі слідством; · давання в подальшому ними помилкових або неправильних показань, внаслідок психологічного впливу на них під час очної ставки з боку тих, хто протидіє встановленню істини у справі тощо. > Важливим засобом забезпечення розслідування у кримінальних справах про ухилення від сплати податків є призначення і виконання бухгалтерської експертизи. Якщо має місце належна повнота ревізійних матеріалів, а компетентність осіб, які проводили перевірку повноти сплати податків, не породжує сумнівів, то потреби у призначенні такої судової експертизи немає. Однак, якщо у справі з'являються посилання службових осіб: · па помилковість висновків працівників податкової інспекції, ревізорів; · па неправильну методику розрахунків, виникає необхідність у призначенні й проведенні бухгалтерської (економічної) експертизи. Про призначення експертизи слідчий виносить відповідну постанову, з якою необхідно обов'язково ознайомити обвинувачених і підозрюваних. У разі потреби слід надати можливість експертам одержати додаткові свідоцькі пояснення від причетних до розслідуваного злочину осіб, зокрема про господарські операції, пов'язані з ухиленням від сплати податків. Така додатково одержана за участі експертів інформація, незалежно від її протоколювання допитом, повинна бути окремо відображена в акті експертизи, а саме: 1. хто давав додаткові пояснення під час виконання експертизи; 2) про характер пояснень; 3) про наслідки перевірки експертами цих пояснень. Під час ознайомлення з постановою про призначення судово-бухгалтерської експертизи необхідно надати можливість обвинуваченим (підозрюваним) поставити на вирішення експертів свої питання, якщо такі є, або ж навіть безпосередньо дати свої окремі пояснення з тих чи інших питань, звичайно у присутності слідчого. Остаточна редакція питань експертам є компетенцією слідчого. Користь для розслідування експертизи залежить не від кількості поставлених питань, а від вирішення основних питань, пов'язаних із з'ясуванням: 1) факту приховування об'єктів оподаткування; 1. способів відображення цих діянь у документах бухгалтерського обліку; 2. розміру завданої шкоди державі через ухилення від сплати податків. На вирішення експерта-бухгалтера можна поставити такі питання: · чи вірно відображені в бухгалтерській звітності суб'єкта господарської діяльності наслідки проведення певних господарських операцій за певний період часу та чи правильно визначено прибуток від цих операцій? · чи вірно визначено собівартість продукції та інші витрати щодо певних торговельних, посередницьких операцій, надання послуг і чи вірно визначено розмір прибутку? · які перекручення в бухгалтерській звітності вели до приховування об'єктів оподаткування та які економічні наслідки вони породили? · чи обґрунтованими є висновки акта податкової інспекції з перевірки фінансово-господарської діяльності підприємства (організації) про приховування об'єктів оподаткування та несплату податків до бюджету? - чи відповідає податкова декларація суб'єкта господарювання фактичним показникам фінансово-господарської діяльності, відображених у бухгалтерській звітності та -додатково представленими документами? - який розмір шкоди державі завдано посадовими особами суб'єкта господарської діяльності від ухилення від сплати податків за певний період (за кожним видом оподаткування)? Зазначений перелік питань не вичерпний і може бути доповнений відповідно до конкретних обставин справи. > У кримінальних справах часто призначають судово-економічну експертизу. Така судова експертиза дозволяє оцінити правильність планування і відображення планових показників у державній звітності, законність утворення і використання грошових фондів і кредитів, економічну обґрунтованість укладених договорів, ціноутворення, визначення витрат виробництва і под. З урахуванням специфіки предмета дослідження у справах цієї категорії доцільно призначати комплексну судово-бухгалтерську і судово-економічну експертизи. На вирішення такої експертизи ставляться питання: - чи правильно платник податків визначав очікуваний прибуток і виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) у нарахуванні сум проміжних платежів до бюджету, а які по допустив відхилення, то як вони вилинули на оподатковувану базу і суму податку? - чи достовірними є дані, зазначені в розрахунку податку? · чи правильні дані платника податків про сплачені суми ПДВ і розрахунки під час його перерахування до бюджету? · чи правильно платник податків відобразив у розрахунку податку та бухгалтерських документах фактичний прибуток (збитки) від реалізації продукції (робіт, послуг)? · чи достовірними є дані обліку фактичної собівартості продукції (робіт, послуг)? · чи дотримувався встановлений порядок обліку витрат па виробництво й реалізацію в калькулюванні собівартості готової продукції, і якщо були відхилення, то які конкретно і як вони вплинули на визначення суми податку за кожним терміном платежу? · чи правильно виконаний розрахунок податку, і якщо допущено порушення, то в чому вони виявилися та як уплинули на визначення оподатковуваної бази і суми податку за кожним терміном платежу? хто конкретно причетний до внесення 15 первинні облікові документи, реєстри бухгалтерського обліку та бухгалтерську звітність явно невірних даних про об'єкти оподаткування? · у чому саме виразилися дії щодо приховування об'єктів оподатковування і який розмір цього приховування; · яка сума податку підлягає стягненню з прихованих об'єкті в та і н. Судово-товарознавча експертиза визначає якісні й кількісні характеристики, спосіб і час виготовлення продукції, її відповідність зразкам, вимогам стандартів, технічним умовам, а також відповідність нормативним вимогам маркування, упакування, транспортування та умовам зберігання. Криміналістична експертиза документів досліджує рукописні тексти, підписи, факсиміле, машинописні і принтерні тексти, відбитки печаток і штампів. Комплексні дослідження допомагають перевірити комп'ютерні програми, установити їх відповідність (невідповідність) діючим правилам організації бухгалтерського обліку і звітності. В останні роки особливу актуальність під час розслідування податкових злочинів набула проблема криміналістичного дослідження документів, виготовлених за допомоги копіювальних апаратів типу ксерокс, кенон та ін. > Постанова про пред'явлення обвинувачення. З'ясувавши всі обставини справи та дійшовши висновку, що мало місце ухилення від сплати податків із наслідками, передбаченими в диспозиції ст. 212 КК України, слідчий складає постанову про пред'явлення обвинувачення відповідним винним особам. Крім загальних вимог до постанови про пред'явлення обвинувачення, викладених у статтях 131, 132 КПК України, слідчий у постанові повинен звернути увагу на такі обставини: 1. які господарські операції, що приводили до отримання прибутків, або підлягають оподаткуванню в іншому порядку, не відображено в бухгалтерській звітності або які показники цієї діяльності було фальсифіковано: 2. які фальшування бухгалтерської звітності призвели до заниження або повного ухилення від сплати податків: 3. у чому полягає невідповідність податкової декларації про наслідки господарської діяльності суб'єкта господарювання фактичним наслідкам господарської діяльності: 4. хто зі службових осіб учинив ці протиправні дії та до якого часу (періоду) вони належать; 5. які податки не сплачено внаслідок приховування господарських операцій чи фальсифікування показників цієї діяльності, які законодавчі та нормативні акти при цьому порушено: 6. наслідки приховування проведених господарських операцій, фальсифікувань звітності й неподання податкових декларацій, які призвели до несплати до бюджету держави податків за кожною операцією; 7) розмір прихованих (занижених) прибутків; 8) розмір пі коди державі - суми несплачених податків, відпо- відно до кожного закону, в порушення якого мало місце ухи- лення від сплати податків, і кожного періоду, та загальний роз- мір шкоди державі від кожного виду несплачених податків. Обвинувачення щодо розміру прихованих прибутків і несплати податків указується окремо стосовно кожного звітного періоду. Завершується обвинувачення визначенням загального розміру прихованих прибутків чи інших об'єктів оподаткування, розміру несплачених податків і визначенням шкоди державі несплатою податків. В обвинуваченні необхідно вказати, що наслідком злочинної діяльності заподіяно шкоду "у значному розмірі", "великому розмірі" чи "особливо великому розмірі". Коли мова йде про обвинувачення за ст. 212 КК України, формула обвинувачення повинна містити посилання і на обтяжливі обставини (зокрема про минулу судимість за ухилення від сплати податків). 65.
<< | >>
Источник: Шпаргалки.com. Відповіді до екзамену по Криміналістиці. 2016

Еще по теме Розслідування ухилення від сплати податків.:

  1. Розслідування крадіжок. 66. Розслідування крадіжок з квартир.
  2. Розслідування ухилення від сплати податків.
  3. Контроль за правильністю нарахування і сплати податків та інших, обов'язкових платежів. Права і функції контролюючих органів за Законом.
  4. 3.1. Поняття й система Особливої частини
  5. 3.2. Організаційно-правова інфраструктура як елемент системи забезпечення погашення податкового боргу і протидії тіньовим проявам податкових боржників