4. Попит та пропозиція грошей в економічній системі. Рівновага грошового ринку.
Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент., це бажання мати певну частину свого портфеля активів в ліквідній формі. Попит на гроші складається з двох частин: 1)поточна каса(гроші необхідні суб’єктам для поточних розрахунків та для покриття не передбачуваних вит-т. Ці кошти необхідні для підтримки безпосер процесу в-ва і зберігаються в найбільш ліквідній формі); 2)гроші, які хотять мати суб’єкти з метою отримання додаткової вартості. Цілі попиту на гроші: 1)створення запасу купівельних та платіжних засобів (попит на поточний запас платіжних засобів),2) накопичення грошей як капіталу (попит на постійний запас грошей як форму багатства), 3)комбіновані (попит на тривалий запас грошей на здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів). Мотиви: трансакційний мотив - постійна потреба в запасі гр-й для їх негайного використання; мотив завбачливості - для задоволення не передбачуваних потреб; спекулятивний мотив - бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи. Чинники, що впливають на попит на гроші:1)зміна обсягів виробництва, 2)зміна рівня цін, 3)швидкість обігу грошей, 4) зміна норми процента, 5) накопичення багатства, 6) інфляція, 7) очікування погіршення кон’юнктури ринків Графік: Пропозиція грошей, її сутність, особливості формування та чинники зміни. Крива пропозиції грошей. Суть пропоз. гр. - економ. суб’єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. Пропозицію слід розглядати на макро та мікро рівнях. Пропоз на мікро рівні – це кошти, які мають ек суб’єкти і пропонують їх для продажу на грошовому ринку. Пропозиція на мікро рівні залежить від %ставки і кількості грошей, яку мають ек суб’єкти у своєму володінні. Пропози на макрорівні дорівнює сумі грошових коштів, які мають всі ек суб’єкти, тобто = масі грошей в обороті. Пропозиція грошей: М1 =mМб, де М1 — пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; т — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб — грошова база. Зміна пропозиції грошей (Мі) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку — операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. На коеф-т мульт-ра впливають: 1) зміна норми обов’язкових резервів - викликає протилежну за напрямом зміну коеф-та (m) мультиплікації гр. маси, 2) зміна типової ринкової процентної ставки - при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки; 3)зміна багатства - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї; 4) тінізація підприємницької діяльності - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту - зменшується пропоз-я; 5) низький стан довіри до банків . М1 - маса грошей не змінюється при зміні %ставки; М2 – маса грошей змінюється при незмінній %ставці; М3 – маса грошей змінюється і змінюється %ставка. Графічна модель грошового ринку. Рівновага попиту і пропозиції та процент. Для збалансування грошового обороту необхідно, щоб в обороті була така кількість грошей яка б забезпечила реалізацію створеного в к-ні ВВП тому необхідно щоб Мф=мн. Така ситуація на грошовому ринку наз рівновагою. Точка перетину (А) є рівноважною ставкою процента, яка задовольняє вимоги обох суб’єктів ринку. Взаємозв’язок між попитом, пропозицією та ціною грошей на цьому ринку реалізується відповідно до загальних закономірностей функціонування ринку: попит на гроші впливає на рівень процента прямо пропорційно, а пропозиція грошей - обернено пропорційно. Якщо установлюється ставка % нижча за рівноважну, то виникає надмірний попит на гроші, економічні суб’єкти будуть хотіти мати у своєму розпорядженні більше коштів, а банки не зможуть їм цього забезпечити, будуть шукати можливості збільшити пропозицію та врешті доведеться підняти %.